1933 рік — найстрашніший в історії рік — рік голодомору
Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай палає свічка світлом білим,
Щоб в бабусі серце не боліло…
Щоби більше не прийшло те горе,
Хай горять свічки Голодомору.
Чуєш – душі аж до неба кличуть!
Хай горять вогненні білі свічі!
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Відомі всім слова «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»? Адже наше минуле, історія українського народу — це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні.
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
День пам'яті жертв голодомору — щорічний національний пам'ятний день в Україні.
З нагоди відзначення пам’ятної дати у Ліцеї №3 відбулося ряд заходів, а саме:
• проведено виховні діяльності: «Горить свіча і…» (7 клас, урок мужності), «Душа не має минулого часу» (8-9 класи, уроки спілкування), «Голодомор 1932-1933» (1-4 класи, інформаційні хвилинки), «Історії з життя простих людей, які пережили Голодомор» (6 клас);
• літературно-музична композиція «Не погасити пам’яті вогонь»( вчителька історії Легович-Копач М.М.). Щемний спомин про гірке минуле українського народу – у словах старшокласників, презентації, піснях та танці.
• оформлено стенд «Пам’ятаємо 1932-1933… Не забудемо» ( вчителька історії Повх І.З.).
Минуло багато років від початку голодомору, але ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який обрали українці є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. У пам'яті людській навіки залишиться 1933 рік — найстрашніший в історії рік — рік голодомору.
